СПІЛЬНОДІЯ: активісти у пошуках формули спільнототворення

19 листопада 2016 року пройшов форум про спільноти «Спільний знаменник», організований ГО «Дивовижні» у партнерстві з Конгресом Активістів Культури. Форум зібрав більше 100 активістів з 20 міст України, які представляють понад 70 різних спільнот/організацій/рухів.



15129453_1135854899829800_2089798031935633987_o

Форум став своєрідною синхронізаційною сесією. Він зібрав практиків по роботі зі спільнотами. Для них захід став платформою для обміну знаннями, досвідом, практиками та підходами; місцем, де можна знайти однодумців чи потенційних партнерів, надихнути та надихнутися.

Форум передбачав дві панельні дискусії – про спільноти й процеси формування спільнот в цілому, а також про спільнототворення на Сході – в умовах небезпеки війни. Увесь інший час був присвячений опрацюванню в групах реальних кейсів по роботі з громадами, спільнотами, процесами залучення громади в діяльність активістів чи волонтерів та аналізу адвокаційних кампаній.

У цій статті – спроба узагальнити все те, що відбувалося в той день: дискусії, аналіз кейсів та розмови в кулуарах.

15138355_1135851723163451_6656275993418972934_o

Не синоніми



У тлумачному словнику української мови самостійного визначення слова «спільнота» немає. Замість нього наведене скромне «Те саме, що й спільність» — об’єднання людей, згуртованих спільними умовами життя, метою, інтересами.

Таке формулювання ставить більше запитань, аніж дає відповідей: чи «спільнота» і «громада» – синоніми? Чи «спільні умови життя» означають однакову територіальну приналежність? Чи спільні мета та інтереси включають в себе і спільні цінності? Чи коректне це визначення взагалі?

Громада, перш за все, — це форма політичного співжиття, яка ґрунтується на зв’язку з територією. Більш того, термін «громада» розпізнається законодавтвом у ст. 1 ЗУ «Про місцеве самоврядування», де територіальна громада — жителі, об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Це не означає, що люди, які разом проживають на одній території, автоматично є громадою. Для того, щоб вона з’явилася, потрібно усвідомити себе у своєму просторі (чи то під’їзд, чи то місто, чи то держава). Необхідно зрозуміти свої права та обов’язки як громадянина чи громадянки, власні можливість впливати на навколишній простір, трансформувати його та діяти спільно заради змін, не зважаючи на відмінності у поглядах всередині громади.

Спільнота ж – це об’єднання подібних: за цінностями, нормами, ідентичністю. Вона не обмежується кордонами і може цілком існувати віртуально, маючи при цьому реальну силу та вплив.

15168765_1135852396496717_8005922949045780688_o

У подібності водночас і перевага, і недолік спільноти. Перебування у колі однодумців та тих, хто дивиться з тобою в одному напрямку, дає неабияку силу та наснагу рухатися вперед. Це створює безпечне середовище, у якому людина не відчуває страху бути засужденим чи висміяним і тому здатна мислити креативно, виходити за рамки звичного, розширювати нормальність. Відчуття, що з тобою стоять сотні чи навіть тисячі людей, які тебе зрозуміють та приймуть, каталізує внутрішню енергію та стає потужним двигуном розвитку, а спільні цінності полегшують взаємодію, дозволяючи ефективно співпрацювати та змінювати навколишній світ.

Але взаємодіючи тільки з подібними, ми потрапляємо у своєрідну бульбашку, у якій реальність (чи візія майбутнього) відповідає нашим уявленням про неї. Уникаючи не-подібних, ми втрачаємо зв’язок з іншими спільнотами та групами, не знаємо про потреби та цілі один одного. Зіткнення ж викликає болісне відчуття неправильності чи навіть обурення, особливо коли приходить усвідомлення, що різниця в цінностях та світоглядах значно ускладнює спільний суспільний розвиток.



У громаді можуть існувати локальні спільноти, які вдихають у неї життя. Кейси таких ініціатив як Мистецький хутір «Обирок», мистецькі резиденції в Дрездені та проект «Код міста» — це приклади інтервенції зовнішніх спільнот у життя громад, які своїми діями запустили процес змін – від переосмислення себе як громади до економічного стану. Але спільноти будуть виштовхуватися і виключатися з громади, якщо їхні цілі та мотивації не будуть їй зрозумілі. Більш того, спільноти самі можуть самоусуватися від життя громади, не бажаючи наражатися на конфлікт. Ключі до успішної, компліментарної взаємодії спільнот та громади заради розвитку – довіра.

15137461_1135854099829880_7680987700510809661_o

Трампліни



У формуванні та розвитку будь-якої спільноти є певні перешкоди.

Довіра – це своєрідний дозвіл на проведення перетворень, без неї спроба впровадити зміни зіткнеться зі спротивом. І тут потрібно пам’ятати, що ступінь загальної недовіри в українському суспільстві дуже великий, а бажання убезпечити себе – домінуюча мотивація до дії. Так що марно розраховувати на кредит довіри. Її доведеться завойовувати.

Мати намір змінювати громаду чи спільноту недостатньо, потрібно розуміти, як не нашкодити. У рамках ініціативи «Код міста» відбувався проект «Міфологема міста», який ставив на порядок денний пошук містоутворюючого міфу та його переосмислення через мистецтво заради пропрацювання травм минулого. Припускаємо, що подібний підхід може спрацювати і зі спільнотами чи громадами. Зрозумівши міфологію громади чи спільноти, її ідентичність, ґрунт, за який тримається її коріння, ми почнемо розуміти і її мову та систему ціннісних орієнтирів. Це закладе підвалини успішної комунікації, яка, у свою чергу, є одним з ключових елементів вибудови довіри.

Зрозуміти – це важливий крок, але тільки перший. Наступний – це реальні дії, які переконливіші за будь-які задекларовані наміри. Необов’язково ці дії мають бути масштабними. Досвід Дивовижних показує, що навіть невеликі колективні інтервенції, але такі, які несуть видиму зміну, є надійними інвестиціями у довіру між активістами та громадою.

15129095_1135858926496064_8684746495592779187_o

Звісно, без конфліктів та спротиву не обійдеться, але їх не слід боятися. Конфлікт – це переломний момент, можливість розібратися та пропрацювати критичні питання. Якщо ми будемо уникати їх через страх і закривати на них очі, конфлікти переростуть у велику загрозу для самого існування спільноти чи громади. Будь-який розвиток неможливий без криз, тому потрібно вчитися свідомо приймати ці виклики та долати їх, формувати культуру діалогу, шукати win-win.

Спротив може стати трампліном, якщо його правильно використати. Громада Івано-Франківська та Славутича повстала проти муралів, але в той же час, цей спротив став спільнототворним елементом: з’явилася спільнота, небайдужа до міського простору, яка стала активно реагувати на пропозиції щодо розвитку міста.

Утім, об’єднання «проти» не є стійкими, вони як блискавка – діють потужно, з шаленим зарядом енергії, але яка швидко вичерпується і зникає. Для сталості потрібні об’єднання «за» — цей шлях складніший, адже кожного дня потрібно нагадувати собі про те, для чого це «за». Ця енергія невелика, але витривала. Використовуючи її потенціал, спільнота захистить себе від швидкого вигорання.

15167556_1135857226496234_3080544433909246227_o

Відчувати Україну



Формування об’єднань, спільнот і реальних громад на Сході України відбувається в умовах постійної загрози війни. Виживання та загрожена безпека перестали бути лише абстракціями і частково втратили економічне забарвлення – близькість війни означає небезпеку фізичного знищення.

За висловом Володимира Єльця (ГО «Твоє нове місто», м. Торецьк, Донецька область), тамтешні громади та спільноти знають, що таке всеохоплюючий відчай, коли «Ми втратили Україну, здавалося б, навічно». Сходу важливо «відчувати» Україну та зв’язок з іншими спільнотами та громадами, адже за словами Василя Хоменка (ГО «Слов’янська Січ», м. Слов’янськ, Донецька область), «ви – наш тил».

Постійна напруга та стан підвищеної мобілізації та тривоги – не найкраще середовище для впровадження суспільних змін. При цьому тут відбуваються процеси спільнототворення; повільно, але створюються осередки активних небайдужих громадян, а патріотизм тут набув іншого, глибшого значення. Тут, як і всюди в Україні, попереду багато роботи.

15156853_1135856493162974_7705341502617080845_o

Про майбутнє



Будь-якій спільноті чи громаді варто мати картинку про майбутнє. Що буде через 10, 20, 50, 50 чи навіть 100 років? Якими ми хочемо бачити себе, наше суспільство та простір? Що лишиться у громаді, коли громадська ініціатива чи активна спільнота реалізує свою кінцеву роль? Якою буде ця громада у 2060 році?

Нам потрібно шукати шляхи зробити зміни сталими і пам’ятати про цінності, які лежать в основі нашої мотивації та дії заради цих змін.

15110271_1135856896496267_1455106637627737223_o



На останок



Ми віримо, що цей Форум стане першою серед багатьох наступних публічних дискусій про процеси спільнототворення. Ми тільки на початку розуміння механізмів спільнототворення та пошуку спільного знаменника у роботі в громадах, спільнотах та між собою.

Більше інформації про учасників форуму ви можете переглянути тут. А як ви вважаєте, чи потрібні Україні спільноти? Діліться своїми думками в коментарях до цієї статті, або на нашій сторінці у Фейсбук.

Вікторія Алієва, програмна менеджерка ГО «Дивовижні»



Даний проект «Дивовижне залучення: сприяння інноваційному громадському активізму» виконується в рамках проекту Українська ініціатива зміцнення громадської довіри (UCBI), що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID)

Залиште коментар

Будь першим хто прокоментував

avatar
wpDiscuz