Ранковий зашКВАРК, або як провести сніданок із користю

Нотатки соціального кварка: комфортне місто та благоустрій

31 серпня, 2016



9:00.

Прохолодний ранок.

Тераса затишного кафе десь посеред Ярославого валу. Нас вже огорнув аромат кави та млинців, що холонуть на столі, але все це не важливо, адже ми вже поринули у дискусію намагаючись зрозуміти, що ж таке місто. Перебуваючи десь в центрі одного з найбільших міст нашої країни, ми намагалися подивитися на нього з точки зору урбаністики та соціології та зрозуміти, чи це фізичний простір, що детермінує наше життя? Чи це система зв’язків?

Ми дуже швидко зрозуміли, що це питання про курку та яйце.


14114917_1072815082774375_7973800263295082488_o

Думки змінювали одна іншу. Посеред нашої активної дискусії із вирію аргументів виринув дуже цікавий концепт відкритого міста. Яке місто є відкритим? Це місто, яке здатне сприймати ідеї чи це місто/спільнота, яка не тисне. А може це неконсервативне місто, готове до поліваріантності, яке задовільняє потреби своїх мешканців.

Один за одним і ми зачепили питання благоустрою та дизайну, і тут думки розділилися. Хтось ці поняття ототожнював, дехто вважав благоустрій проявом совкової ментальності та прийомів на кшталт лебедів з шин, а хтось – що дизайн – це наворочене планування для глядача з космосу, а не пересічного мешканця. Але всі ми зійшлися на тому, що місто має бути людиноцентричним.

Ми говорили про небезпеку, яку приховує в собі благоустрій без детального аналізу того, якою «мовою» спільнота «читає» місто. Якщо благоустрій розмовляє мовою, яку спільнота вважає ворожою, то й такий простір стає неприємним.

14151725_10210212589893440_2057152213_o

Майже годину ми говорили про особистий урбаністичний «біль» Києва: перехід на Бессарабці та підземки взагалі, відсутність стратегічного бачення розвитку Києва, занепад історичної забудови — процес який вже навряд чи вдасться зупинити. Ми намагалися подумали, що ж є серцем Києва. Називали Поділ та набережні, які можна зробити казковими, було би бажання.

Ми хотіли подивитися на простір очима дітей, літніх людей, маломобільних груп; обговорювали вдалі ідеї привернення уваги до проблеми покинутих будинків (ідея одних чернівецьких активістів) – на один день зробити в закинутому будинку повноцінне життя – офіс, галерею, кав’ярню. Такі собі примари «А що якщо?..»

О, ну і звісно, ми говорили про велосипеди, візки, батьків з малюками. Вжахалися кількості бровок у Києві і непродуманості велодоріжок у Львові.

Ми багато сміялися та жартували, пили чай та їли сирники…


P.s.: Ми завжди в пошуці соціальних кварків!

Якщо хочеш прийняти участь у наших [таємних] сніданках, РЕЄСТРУЙСЯ ПРОСТО ЗАРАЗ!.

Давайте разом, як маленькі елементарні частинки (кварки), «зіштовхувати» свої ідеї та шукаюти нові підходи та погляди.

Якщо ви не з Києва, але хочете такі сніданки в вашому місті, надсилайте заявку. Якщо буде великий попит, ми дуже постараємось організувати їх і у вашому місті.

Залиште коментар

Будь першим хто прокоментував

avatar
wpDiscuz