(НЕ) ПРОСТА АРИФМЕТИКА

Скільки буде один плюс один? Нам здається, що як мінімум три!

Дивовижний форум «Спільний знаменник» шукає формули партнерства 21 січня 2017 року Запоріжжя з подивом спостерігало нашестя та бурхливе спілкування громадських активістів. Цікавий соціальний феномен мав природну причину: їх зібрав форум «Спільний знаменник: партнерства заради змін», організований ГО «Дивовижні».

Чого ми прагли?

Людина, що усвідомила потребу змінити щось у суспільстві, виходить у світ. Що вона має робити? Вкладатися власними зусиллями чи гуртувати навколо себе, бо один у полі не реформатор? Тут часто починається цікаве.

 

Одинак-активіст виявляє, як важко залучити до своєї благородної справи пасивніших оточуючих. Групі енергійних однодумців часто складно достукатися навіть до найнижчих щаблів влади; згуртувавшись в організацію, активісти виявляють, наскільки химерно може складатися співпраця зі ЗМІ – ба навіть з іншими активістами і небайдужими, які роблять приблизно те саме! Ви пропонували, скажімо, лише влаштувати можливість безоплатної передачі книжок до провінційних бібліотек, а віднайдений «компаньйон» збиває з ніг питанням: «Чи матимете ви чітко по центру лоба наш логотип метр на два?»…

 

Із цієї ситуації випливає головне питання, поставлене заходом: як будувати партнерство в громадських ініціативах і для чого воно взагалі потрібне?

Яким чином усе відбувалося?

Едісон, на честь якого названий запорізький коворкінг, що приймав форум, позаздрив би гостям форума: тут лампочки запалювалися щомиті на кожному кроці. Спіддейтінг, тобто знайомство учасників між собою, одразу перетворив офіційну статистику – більше 100 учасників з 40 організацій 11 українських міст – на живу картинку. Лунає гонг – і дізнаєшся про арт-центр, влаштований у старовинному млині. Лунає знову – і слухаєш про плани координації освітніх ініціатив, далі дивишся в очі голови правління ресурсного центру, що займається консультуванням переселенців, а за адресу має село Терпіння… Абстрактний іменник «партнерство» перетворюється на живе дієслово «партнеритися».

Носоріг і пташка

Чи можна побудувати математичне вираження такої непростої речі, як людська взаємодія? Виявляється, існує геніальна у своїй простоті формула.

Про теорію говорив Алім Алієв, чия діяльність в останні три роки – майже суцільна суспільна практика! Але співзасновник ініціативи «Крим SOS» – політолог за освітою, і надані ним тези являли радше синтез.

Взаємно корисне співіснування закладене в самій природі. Чому носоріг дружить із птахами? Бо вони чистять його грубу складчасту шкіру. А чому їм цікаво це робити? Бо там міститься смачна для них їжа! Ось ідеальна співпраця: в результаті якої добре обом.

В громадському секторі, бізнесі, політиці існує теорія гри з доданою вартістю. Її суть полягає у тому, що два учасники, народжуючи разом певну спільну цінність, досягають набагато більшого, ніж вони могли отримати окремо.

 

Утворюється дивовижна арифметика: 1+1=3!

І вона діє в усіх ключових видах співробітництва у громадській сфері.

* Так, співпрацюючи зі ЗМІ, активісти надають журналістам живі людські історії, а ті, висвітлюючи їх, сприяють трансформації суспільної думки.

Приклад: упереджені уявлення про переселенців, що стали поширюватися влітку 2014 року, формувалися здебільшого з негативних згадок у пресі й ТБ. Розповіді про таких людей як Яшар Фазилов (кримський учитель французької, що став годувати Львів смачним пловом), стали цікавим матеріалом для медіа – і в свою чергу допомагали руйнувати стереотипи.

* Така нелегка річ, як співпраця з владою, також може бути вигідною для обох сторін.

Приклад: спільна з міністерством освіти розробка шляхів проходження ЗНО для мешканців Криму і Сходу. Активісти хотіли, щоб школярі мали змогу отримати українську освіту, а міністерству був важливий додатковий канал поширення інформації.

* Нарешті, спільна дія громадських організацій також полегшує реалізацію їхніх місій.

Приклад: київський «Будинок вільних людей», де громадські організації зібрались під одним дахом і почали спільно давати консультації на найрізноманітніші теми: юридичні, соціальні, психологічні… Відбувається плідний розподіл праці: організація, яка добре розуміється на певній темі, бере на себе частину, за яку може і хоче нести відповідальність.

«Колеги розповіли, що створили коаліцію громадських організацій, які працюють з переселенцями, у Запорізькій області. І це дуже крута річ! Разом ми можемо бути набагато помітнішими в середовищі».

 

Так ми на практиці спостерігаємо явище синергії: коли ми, докладаючи зусиль разом, можемо з меншими ресурсами досягти більших результатів.

Висунути перископи

Панельна дискусія дала змогу почути історії представників організацій, які вже мають вагомий досвід зв’язків: вони розповіли про практичні приклади побудови різних «містків» з власного досвіду.

Чому ГО потрібно партнеритись із владою та бізнесом?

Дмитро Матюхін, «Городской центр помощи», бізнесмен із Запоріжжя:

«Органи місцевого самоуправління часто лишаються закритими. Мозок представників влади нерідко ще замічений «совком», для них співпраця – це хіба надати приміщення. Але це не дає розвиватися професійно обом сторонам. А справжні цікаві проекти, які потім надають досвід та реальний приклад, часто народжуються за чашкою кави, у живому спілкуванні. Тому не можна легковажити мистецтвом побудови правильних стосунків».

Дмитро Матюхін

Яким же чином можливо будувати ці стосунки?

Яна Брик

Яна Брик, ВГО «Поруч», радниця мера м. Каховка:

«Коли наша організація утворилася в 2011 році, ми без копійки за душею мали допомогти дитячому будинку. Тоді ми просто написали листи великому бізнесу. І одразу відгукнулись дуже відомі компанії. І до сьогодні більшість із них підтримує наші проекти соціального характеру. Як ми цього досягли? Просто пояснили їм, чому ми хочемо це зробити. Ми навіть не пропонували їм на той час піару в мережах!..»

Наскільки знайоме громадським діячам таке явище як конкуренція між собою?

Анастасія Перепелиця, радниця Мінсоцполітики з питань ВПО у Запорізькій області, «Донбасская инициатива «Мост»»:

«Донецький регіон дуже бізнесовий, і коли ми прийшли з підприємництва до суспільної активності, наш досвід, звичайно, не міг не екстраполюватися на нову діяльність: на кожного, хто робить те саме, дивишся як на конкурента. Тому не обходиться без з’ясування стосунків: а хто ж із громадівників більш громадський? Але кожне нове партнерство вчить налагоджувати зв’язки і робити правильні висновки…»

Анастасія Перепелиця

Як громадським організаціям контактувати з грантодавцями, щоб вони не відчували себе лише виконавцями, які мають догодити замовникові?

Юлія Курнишова

Юлія Курнишова, міжнародна організація Pact:

«Є така пастка: часто громадські ініціативи намагаються вгадати, чого хоче донор, і написати заявку саме таку, як від них ніби очікують. Але ми, навпаки, потребуємо тих, хто розуміє локальну специфіку, і очікуємо на свіжі ідеї, які не є мейнстрімом. Не бійтеся виходити за вже прописані рамки! У нас передбачений окремий грантовий механізм швидкого реагування – на той випадок, коли обставини потребують саме швидкої реакції, коли з’являється щось цілком нове».

 «Неможливо робити будь-що в громадській організації з чистого розрахунку, коли справа тобі не болить, не зачіпає тебе особисто. І неможлива в ній також робота без співпраці з іншими командами».

Алім Алієв 

Алим Алиев

Документ і довіра

Наостанку – зовсім практична частина: чотири групи, міняючись учасниками, працювали у форматі «світового кафе»: спеціалісти ділились досвідом і отримували фідбек.

 

Сашко Лютий, знавець юридичних аспектів роботи в громадському секторі, допомагав з’ясувати тонкощі взаємодії з органами державної влади: як спілкуватися з нею ефективно, коли навіть на звичайний запит чи звернення можна очікувати довго і марно?

 

Оксана Потапова, співзасновниця «Театру для діалогу», досліджувала феномен довіри, без якого не можна побудувати жодної комунікації. Виявилося, що наші усталені уявлення щодо цього явища багато в чому його звужують. Навіть зруйнована довіра здатна до відновлення, якщо сторони усвідомлюють свої помилки і готові над ними працювати!..

 

Ольга Корабльова, тім-лідерка «Дивовижних», розповідала про те, як громадські організації «виходять в люди», тобто дістаються громади. Мабуть, кожному активістові іноді здається, що його зусилля розчиняються в інертності маси. Але є надихаючий досвід!

 

Олександра Дворецька, координаторка та співзасновниця благодійного фонду «Восток SOS», у живому спілкуванні вибудовувала товариства між товариствами, тобто відшукувала принципи роботи громадських організацій над спільними проектами. Видихнуті нею наприкінці форуму натхненні слова: «Як мінімум на наступний місяць мені вистачить енергії від вас, щоб щось фігачити!» хочеться використати як останній акорд – бо вони на те просяться 🙂

P.S. Здавалося б, формула 1+1=3 успішно віднайдена і навіть випробувана. Але пошуки шляхів побудови довіри та формування сталих партнерств тривають! Мабуть, ви теж маєте досвід побудови «місточків» у людському середовищі. Поділіться з нами у коментарях або у пабліку «Дивовижні» на Facebook!

Форум проходив в рамках проекту “Дивовижне об’єднання громадських організацій”, що реалізується в рамках проекту «Підтримка територіальних громад України у зв’язку зі збільшенням кількості внутрішньо переміщених осіб», що є одною з Ініціатив інфраструктурної програми для України. Цей проект фінансується німецьким урядом та виконується німецькою федеральною компанією Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH.

Залиште коментар

Будь першим хто прокоментував

avatar
wpDiscuz