Гуртом і космос легше відкривати!

Із перших рук – розповіді про те, як «Дивовижні» спільно з партнерами створювали першу соціальну гру uCRAZYans

Усім відомий жарт про те, що готувати події легко – це ніби їхати на палаючому велосипеді. Але досвід підготовки гри uCRAZYans, що пройшла в Житомирі 18 березня, навчив нас: велосипед рухається не так гаряче і значно веселіше, якщо подія робиться разом із однодумцями.

Нашим головним принципом при розробці uCRAZYans було якомога тісніше партнерство з житомирянами і місцевими організаціями. Ми від початку прагнули не приносити до нового місця власні ідеї й розробки, а працювати із конкретним, живим, неповторним містом. І на кожному етапі підготовки по максимуму залучали місцевих учасників. Без них ця подія не стала б «настільки житомирською»… І, як виявилося, настільки організованою. Принцип виявився двічі корисним! 🙂

Ми вирішили поділитися досвідом співпраці, розповівши декілька історій.

Історія перша. Проводка з нуля

Іллю Грицанюка, голову громадської організації «Цілком природно», ми спіймали просто у вирі події. Він займався питаннями електрики, опалення, звуку… І тут варто згадати, що приміщення колишнього ресторану «Смолєнськ», де проходив захід, було закинутим. І Ілля, запрошений друзями, знаючи це, зголосився надавати технічну допомогу. Чому? «Бо я люблю підтримувати такі речі. Для мене – правильні, нормальні. Які роблять Україну кращою».

213

– Які виклики мали в роботі з обраним для події місцем?

– Для такого формату це дуже круте місце! Хоча й складне в технічному плані. Тут не було взагалі ніякої проводки! Треба було робити все з нуля…

– Що вам найбільш цікаво з того, що відбувається навколо?

– Дуже цікаві спікери на лекторії! Я слухав, хоча й мав мало часу. Ґрунтовно розказують, як правильно робити позитивні зміни. Добре, що і в рамках квесту можна вчитися протидіяти корупції. Дуже корисну інформацію дають інтерактивні стенди для учасників АТО, для людей з маломобільних груп.

– А що, можливо, ви б змінили?

– Деякі проекти, як на мене, більше розповідають про наміри й сподівання… (Замислюється.) Але, знаєте, насправді так само круто, що є багато мрійників, які бачать Житомир в майбутньому!

Історія друга. Самовираження для кожного

Ірина Ковальчук, начальник управління у справах сім’ї, молоді та спорту Житомирської міської ради, – людина завантажена просто космічно. Подія за подією: космічний напівмарафон, «Мама-зліт», фестиваль «Атом», змагання на річці, заходи з містами-побратимами… Як усе це можна встигнути?! Але допомога управління й Ірини на uCRAZYans була також максимальною. Розмовляємо з нею телефоном: вона, як завжди, виділила для нас час у своєму насиченому розкладі.

Ковальчук

– Розкажіть, будь ласка, докладніше про процес співпраці під час підготовки та проведення гри.

– Ми зв’язували «Дивовижних» із різними організаціями, службами, дозвільною системою, охороною, медиками… Допомогли визначитися з місцем. Залюбки надавали контакти – тих людей і установ, з якими самі плідно працюємо. Наприклад, нашого музею космонавтики. Потім пішли чисто робочі моменти: прописати доручення, скоординувати, хто коли заступає, хто дає апаратуру, хто підключає світло, хто вивозить сміттєві баки. Дуже важливе розуміння, хто за що відповідає на місці.

– Як вам працювалось в команді?

– Робота була в задоволення. Дуже добре, що «Дивовижні» приїхали для підготовки задовго до події. Ми провели ефективну зустріч з усіма службами. Усі могли викласти своє бачення, поспілкуватися, порадитися, і це відбувалося у дружній атмосфері. Класно, що «Дивовижні» побудували комунікацію з виконавчими органами.

– Що вам найбільше імпонувало в ідеї uCRAZYans?

– Порадувала космічна тема! Адже ми її саме розвиваємо. І нам було приємно, що «Дивовижні» теж підхопили цю ідею. Запрошені з інших міст гості принесли свій досвід. Думаю, багато хто налагодив співпрацю, і вона продовжиться. Цікавий сам формат соціальної гри, для нас цілком новий. Дуже важливо, що всі відвідувачі були задоволені. Кожен мав можливість самовираження, нікого не обмежували в ідеях.

«Смолєнськ» стояв уже років 15 запущений. Там майже нічого не відбувалося… Ми були здивовані: те, що з ним зробили, було круто!

Ірина Ковальчук

Історія третя. Диво реінкарнації

Ірина Маренкова, куратор громадської організації «Житомир: Зроби Голосніше», на лише презентувала свою ГО, але й допомагала де тільки могла – з координацією фудкорт-зони, обладнанням простору… Раніше вона не була знайома з «Дивовижними», але тепер ми тісно потоваришували. Списуємося з Іриною – і отримуємо від неї купу радісних смайликів

Маренкова

– Як ви долучилися до uCRAZYans?

– Мене запросили на зустріч, я почитала річний звіт «Дивовижних»… І чесно – була вражена! Від початку знайомства зрозуміла, що маємо й спільне бачення: ми теж любимо організовувати активності, які мотивують громаду. Тож на пропозицію долучитись до події була логічна відповідь: ТАК! Але коли остаточно визначилися із місцем…

– Здивувалися?

– Думала: вони напевно жартують! Як можливо за пару тижнів підготувати напіврозтрощену та захаращену будівлю без світла?! Але сталося диво: нам разом вдалося на час реінкарнувати цей простір! 🙂

– Що стало найціннішим результатом співпраці?

– Для нашої досить молодої ГО дуже важливе набуття практичного досвіду. А для мене особисто – щире та справжнє спілкування з командою «Дивовижних». Таке враження, що ми знайомі тисячу років 🙂 Із радістю будемо долучатися до інших заходів – і щиро запрошуємо долучатися до наших!

– А що б, можливо, хотілося змінити наступного разу?

– Єдине – пору року! На тепленьку 🙂

Історія четверта. Інтрига й купа емоцій

Андрій Кошубський, адміністратор приміщення «Смолєнська», мабуть, найкраще обізнаний з долею цієї будівлі. Продовжуємо спілкуватися з Андрієм у Києві, куди він часто навідується на навчання.

Кошубський

– Розкажіть трохи докладніше про історію «Смолєнська».

– Він був зданий до експлуатації ще у 1978 році. На той час було створено декілька подібних закладів у Союзі: ще один в Росії, один у Білорусії… Ще у дев’яностих «Смолєнськ» функціонував як ресторан, але потім почався «смутний» період. То клуб, то більярд… Нарешті він був викуплений і зараз готується до реконструкції. Але значних подій там не відбувалося. Так, минулої осені проходила фотовиставка, але великого резонансу вона не мала. Ще атракціони на Новий рік – мабуть, і все… І ось місце витримало велику подію – й, сподіваюсь, отримає нове життя!

– Що згадується найбільше зі спільної праці над uCRAZYans?

– Мабуть, масштабність прибирання. І остання доба перед заходом. Це було хвилююче! Чесно кажучи, я на початку навіть не знав, чого саме очікувати, бо раніше у подібних подіях особисто участі не брав. І під час підготовки для мене інтрига тільки затягувалася. Але виявилося, що навіть у складних умовах працювати разом – це весело, і це відбувається з купою позитивних емоцій!

Історія п’ята. Довіряти людям

Ярослава Коротецька, співзасновниця й тім-лідерка «Дивовижних», наразі здійснює керівництво проектом uCRAZYans у п’яти містах. І перша з цієї низки подій – перший uCRAZYans, що готували «Дивовижні»! – стала особливо відчутним прикладом ефективної спільнодії.

Ми з Ярославою чаюємо в офісі й згадуємо…

Яся + Ковальчук

– Чи можна визначити: у чому ж він, секрет плідної співпраці?

– Багато залежить від загального підходу до підготовки. Перше, що завжди роблять «Дивовижні», готуючи будь-що у будь-якому місці – знайомство. З містом, його потребами, місцевими активістами. Ми ніколи не приходимо з готовими ідеями. Завжди розпитуємо, чим живе місто, які є ініціативи, чого прагнуть люди…

– У чому була особливість підготовки житомирського  uCRAZYans?

– Нова як для міста, так і для нас масштабність події. З цього випливала величезна кількість сфер відповідальності. І ми не поставили за мету набрати більше людей в команду, знайти їх у Києві й привезти. Ми свідомо шукали місцевих людей, які могли й хотіли бути залученими. Максимально намагалися працювати з місцевими бізнесами. Навіть поліграфію не везли, а замовляли на місці.

– А як саме шукали людей?

– Через усі можливі канали. По-перше, через інтернет. Пости у фейсбуці про пошук партнерств часто спрацьовують! По-друге, у живому спілкуванні. Питали порад у тих, кого вже знаємо. Активісти охоче ділилися контактами. Намагалися якомога більше зустрічатися та все обговорювати наживо. І тепер вже добре знаємо, до кого у яких випадках можемо звернутися у місті!

– Який досвід став найціннішим?

– Досвід влаштування масштабної події у закинутому приміщенні. Дуже важливо, що власники були відкриті до партнерства, технічний персонал «Смолєнська» надавав немало допомоги. Але коли проводиш таку подію у такому місці, не можна мати завищені очікування. Все одно може статися аварія каналізації. З-під яскравого банера може визирати дірка. Буде холодно. До цього треба бути готовим. І готувати всіх. Ми мали швидко домовитися з закладами харчування, надавати всім гарячий чай. Намагалися зробити максимум. Але створити райський куточок за два тижні у закинутій будівлі просто неможливо.

uCRAZYans навчив менше перейматися дрібницями, більше довіряти людям – і не вимагати від них більшого, ніж можливе.

Я дуже рада, що в цьому році ми матимемо ще 4 гри uCRAZYans. Вони будуть іншими, дадуть новий досвід і нові відкриття!

Цього року uCRAZYans проводиться у партнерстві між Pact та ГО «Дивовижні» у 5 містах: Житомирі, Луцьку, Дніпрі, Сумах, Херсоні у форматі соціальної гри.

Ми запрошуємо усіх лучан та місцеві організації, яким важливе покращення міста, до співпраці. Та чекаємо на всіх 12-13 травня у Луцьку.

Граймо разом спільно і з користю!

Підготувала Юлія Шекет

Залиште коментар

Будь першим хто прокоментував

avatar
wpDiscuz