«Дивовижні» запорізькі студенти власноруч реставрували центральний сквер кампусу

З березня 2016 року наша «Дивовижна тусовка» розширила свою географію на Запоріжжя. В рамках одного з заходів ми за лічені години перетворили пустий сквер одного з запорізьких ВУЗів в привітне місце з новенькими лавками. В цьому нам активно допомагали з пів сотні майбутніх інженерів Запоріжжя. Так ми почали втілювати свій хитрий план по перевихованню сумлінних запоріжців.

Ми довго думали з чого почати наше знайомство з цим великим та могутнім індустріальним містом. Адже серед наших грандіозних планів і реставрація великих парків, і невеличких дворів, і під’їздів і всього всього всього, що ми хочемо бачити кращим.

Після довгих роздумів та вибору локації з якої можна було б почати втілювати наш план, ми зупинилися саме на Запорізькій державній інженерній академії. Атмосфера та настрої в цій студентській спільноті здалися нам просто ідеальними для Дивовижного дебюту. Адже студенти Академії самі проявили ініціативу та запропонували відреставрувати забутий сквер, де раніше збиралися їхні попередники. Точніше, повернути Академії лавки, які безслідно зникли багато років тому.

12967434_965849713496987_6085844876472496747_o

Разом зі старшокурсниками ми декілька днів пиляли, різали та шліфували деревину, забивали цвяхи та, навіть, забили кілька пальців, але підготували основу майбутнього скверу — свіженькі лавки для посиденьок, чаювань та переписування конспектів.

Павло Щетінін, студент 5го курсу металургійного факультету

Спочатку було важкувато, адже довелося шліфувати деревину, а це не так вже й легко, але ми швидко оволоділи майстерністю обробки брусків та процес почав приносити задоволення. Вже за годину я не хотів відриватися від роботи, бо мене поглинули думки про те, що я міг зробити все це ще на першому курсі навчання. Тоді було б і де на перервах сидіти і купу всього робити. Впевнений, багато хто так подумав. А взагалі, на Дивовижній тусовці мене потішило те що фарбувати лавки прийшов не лише я, а з десяток інших студентів. Я задоволений тим що зробив та роботою своїх однодумців. Не дарма девіз нашої Академії «Свій ВУЗ — своїми руками».

12967265_965846553497303_2954616101426903787_o

Надати колір простору ми вирішили колективно та запросили приєднатися до процесу всіх бажаючих студентів та навіть не чекали, що охочих збереться з пів сотні. Фарбувати лавки та смітники прийшли навіть викладачі та ректор Академії. Працювали вони нарівні з усіма. Навіть, почали обговорювати, щоб ще можна було «прокащати» у Вищі. Слід віддати належне і самим студентам. Вони не відмовилися і не посоромилися, а навіть із завзяттям почали штурмувати старенькі смітнички, які оточують сквер. Тож нам знадобилося лише декілька годин для того щоб великою компанією привести до ладу парк, який кожного дня збирає десятки студентів.

Вікторія Мальцева, студентка 3го курсу факультету будівництва та водних ресурсів

Я би не називала те що ми робили — суботником, бо суботник в нашый головы, це щось «добровільно-примусове». Я би назвала це активністю (activity — активність, дії). Ми проявили свою енергію та створили таку корисну активність. Я, як студентський лідер, вважаю що особистим прикладом ми маємо показувати іншим що можна робити корисні речі і ніхто не зробить це за нас. Тож під час благоустрою студентської зони я брала участь у всьому починаючи з прибиття дерева до основи і завершуючи фарбуванням сміттєвих урн. Зранку прокинулася у піднесеному настрої з думками, що нарешті наша студентська зона буде в належному вигляді, що це робимо ми самі, що це наша ініціатива и вона підтримана студентами академії та адміністрацією. Мене дуже тішила думка про те, що відновлюється давно забута традиція «Свій ВНЗ – своїми руками» — наш код, код студентів Інженерки.

Є два результати нашої спільної роботи — видимий і не видимий. Перший це те що я кожного ранку бачу пофарбовані лавки, бачу студентів що сидять та спілкуються на них, це те що можно виміряти пофарбованими метрами чи кількістю відвідувачів студзони. Інший же результат — не видимий. Це те, що можливо лише відчути, відчути як на маленьку крапельку змінилось самосвідомість тих хто долучився до активності, тих хто більше не палить на студ зоні тому що це зона відпочинку для всіх, чи тих хто просто прочитав пост на ФБ, чи тих хто подивився репортаж по ТВ – побачивши що зміни можливі! Можно сказати що це взагалі не результат але чи не з крапельок утворюєтся океан? Менше слів — більше дії, з таким настроєм ми зможемо змінити не лише простір біля уневерситету але і наше майбутнє!

12957705_965846673497291_2931402578592740076_o

Владислав Наумов, студент 4го курсу факультету економіки та управління

У суботу ми взяли на себе «брудну» справу та пішли обчищати сміттєві баки від паперу, клею, сміття та всілякого бруду. Нічого найдзвичайно, але після таких маленьких речей починаєш пишатися собою та тими хто робить загальну справу, адже всі ми витратили на це купу свого часу, який могли витратити на інші речі: на вулицю, друзів, або Інтернет, але всі ми прийшли і зробили цю важку, але дуже необхідну справу. На тусовку я йшов з думками про те, що дуже хочу спати, дуже втомлений, а пішов з думкою про те, що такими маленькими кроками вибудовуються величезні зміни у суспільстві та державі.

До речі, Дивовижні запоріжці, тепер простір біля Академії чекає на нову назву. Пишіть свої варіанти на нашій сторінці у Facebook та ми обов’язково закарбуємо її в історії ВУЗу.






Наступна фаза нашого суперковарного та мегахитрого плану — довести кожному, що він має СУПЕРСИЛУ змінювати простір та людей, які нас оточують. Це вам підказочка. Не будемо розкривати всіх таємниць, але ми вже готуємося до неймовірної тусовки до якої ти можеш приєднатися в будь-який момент.

До зустрічі вже незабаром, наш СУПЕРГЕРОЙ!

Залиште коментар

Будь першим хто прокоментував

avatar
wpDiscuz