«Соціальний колайдер» представляє: 5 надихаючих історій

Як дніпряни і запоріжці разом створювали корисні проекти – і як це змінило їх життя

Креативні, а часом і трохи шалені ідеї виникають у багато кого з нас. Але як їх втілювати? Починаєш бачити купу перепон: важко набрати команду, невідомо де взяти кошти, нема досвіду… Та розуміння неодмінно приходить зі спілкуванням і практикою. Саме на це націлений проект «Соціальний колайдер»: «зіштовхнути» між собою активних людей, немов електрони у фізичному пристрої. І отримати потужну енергію до здійснення прагнень.

 

«Частинки», які зустрілися минулої осені у Дніпрі та Запоріжжі, тепер осмислюють набутий досвід. І розповідають, як відбувався їхній власний шлях разом з іншими від цікавої вигадки до реальної дії.

«Доступне місто» (Дніпро)

Тетяна Сагайдак та Дайяна Іскандер презентували проект, що мав одразу дві мети:

* зробити інфраструктуру міста більш доступною для маломобільних груп населення;

* навчити місцеву громаду культурі взаємодії з людьми з інвалідністю.

«Виникнення ідеї було досить несподіваним. Ми маємо досвід допомоги, волонтерства, але коли йшли на «Соціальний колайдер», уявити не могли, що зачепимо незнайому тему. Нас питали: «А у тебе хтось у родині з інвалідністю?», «Ви працювали з такими людьми?» Прийшло осяяння: досвіду такого немає. Але ми мали його набути!

Ідея проекту зародилася з думки про те, що на пандуси, встановлені у нашому місті, навіть людина без візка не завжди зайде. Потім додалося усвідомлення, що пандусів замало, до них ще добратись треба. А далі ми зрозуміли, що то взагалі не ключове. Суспільство вже виховало у собі толерантність до людей з інвалідністю, але все ще не сприймає їх як рівних. Звідси результат: ці люди залишаються замкненими у чотирьох стінах. Ми вирішили, що розвитком культури спілкування теж треба займатись».

 

Тетяна Сагайдак та Дайяна Іскандер

Тетяна та Дайяна не хотіли, щоб їх сприймали як тих, хто просто хоче обставити пандусами все місто. Наголошували на прагненні розвивати суспільство, якому не байдуже, як живуть його представники. Тому на презентацію прихопили статистичні розрахунки, план дій і хороший настрій.

«За офіційними даними, в Україні 2 788 226 людей з інвалідністю. Проте справжня цифра є набагато більшою – власне, через відсутність інфраструктури ми її не знаємо.

План дій, якщо коротко, такий:

* адвокація людей з інвалідністю;

* створення системи тренінгів;

* актуалізація карти доступності;

* залучення громади до створення інфраструктури».

 

Тетяна Сагайдак та Дайяна Іскандер

Найяскравішим спогадом роботи в межах «Колайдера» для дівчат став «ДивоДвиж».

«Жарт про палаючий велосипед при підготовці виявився дуже актуальним! Але це й приносило задоволення. Кожна порада чи лайфхак від тренерів і лекторів були цінними. Вмикався азарт. Нам дали теорію, чи зможу я застосувати її правильно на практиці?»

 

Тетяна Сагайдак та Дайяна Іскандер

На презентації проекту авторки отримали нові контакти, почули бажання долучитися до команди. Декілька учасників розповіли про дніпрянку Олександру Кутас (перша в Україні фотомодель в інвалідному візку, яка опікується проблемою недоступної інфраструктури).

«Присутні не стільки ставили питання, скільки радили, до кого звернутись і розказували, хто ще у місті цим займається. Головне – прозріння з приводу того, що ми не одні і місцева громада насправді переймається нашими ідеями!»

 

Тетяна Сагайдак та Дайяна Іскандер

«Урно-фест» (Запоріжжя)

Проект, який має на меті сприяти вставленню відповідального ставлення мешканців Запоріжжя до чистоти міського простору, теж зародився під час роботи «Колайдера».

«Узяти участь мене надихнув мій близький друг, одна дивовижна людина. І я їй дуже вдячна, бо минула осінь виявилася чудовою завдяки «Колайдеру». Саме тут з’явився проект «Урно-фест».

Ідея його виникла на першій зустрічі колайдерівців… і згодом, здалося, я успішно про неї забула. Але на етапі прописання драфту вона виринула, і я зрозуміла: треба повернутись до неї.

Завдання прописувались, зважаючи на власні можливості та можливості тих, кого я можу залучити. Таким чином у нас склалась команда з п’яти художників різного рівня – і у кожного були окремі функції».

 

Юлія Зінченко

Проект складається з трьох частин:

1) розмістити на біг-бордах яскраву та просту рекламу, яка закликатиме всіх мешканців викидати сміття лише в урну;

2) створити мурал на будинку, який буде привертати увагу до проблематики проекту;

3) провести свято «Урно-фест», на якому місцеві жителі разом з художниками розфарбують та встановлять яскраві урни.

Згадки про підготовку лишились яскраві.

«Було цікаво робити івент, маючи лише тиждень і 1000 грн. Мені пощастило проводити квест. Його ми проводили в будівлі старого млина, де розташовується арт-центр. Команди виконували завдання на уважність та креативність, поблукали лабіринтом, навіть трошки поїли борошна… А в кінці кожна команда створила свій арт-об’єкт – світильник.

В організації подібних заходів я вже маю досвід, але виявилося, що з незнайомими людьми його робити – то зовсім по-іншому, незвично й хвилююче! Команда організаторів виявилась дуже згуртованою, тому, я вважаю, все вдалось».

 

Юлія Зінченко

Подальше життя проекту відбувається у режимі, що у фейсбуці називають «в активному пошуку».

«На реалізацію «Урно-фесту» необхідні значні кошти, а підходящий грант ми ще шукаємо. Тому ще рано казати про конкретні результати. Але ідея поширюється й живе! Наприклад, макет урни, який я робила для презентації, переїхав «на роботу» до першого безкоштовного хабу Запоріжжя «Спільно HUB»».

Юлія Зінченко

«GOjda» (Запоріжжя)

Віталій Зюзін та Дмитро Ревенець в рамках свого проекту вирішили встановити у місті гойдалки-тандеми для дітей і батьків.

 

Ця думка виникла в них доволі спонтанно:

«Переглядаючи стрічку в соцмережах, ми побачили такі цікаві гойдалки за кордоном. Одразу думка: «А чому б не зробити таке в Україні?!» Ідея полягає в обладнанні дитячих майданчиків сучасними безпечними для дітей парними гойдалками, які в той же час долучали би батьків до цього виду дозвілля. Адже гойдалки – це завжди весело! Більш за все проект спрямований на малечу віком від 1,5 до 5 років. Адже саме для дітей цього віку гойдалки, якими наразі обладнана більшість сучасних дитячих майданчиків, є незручними та небезпечним».

 

Віталій Зюзін та Дмитро Ревенець

Дмитро з Віталієм вирішили провести міні-дослідження: опитали вагітних та жінок з дітьми відповідного віку. Розпитували щодо доцільності встановлення подібної конструкції та взагалі про ставлення до сучасних об’єктів розваг на дитячих майданчиках. І отримали схвальні відповіді та заряд позитивного настрою.

«Результатом була фінальна презентація нашого проекту, завдяки підготовці до якої в нас з’явився досить вичерпний драфт проекту, 3D-макет, зв’язки з можливими виконавцями технічних робіт і так далі. На даному етапі проект знаходиться на етапі доопрацювання та пошуку джерел фінансування.»

 

Віталій Зюзін та Дмитро Ревенець

«Та найбільш яскравим спогадом є саме робота над проектом. Коли ти весь поринаєш у власне дослідження, виношуєш цю ідею як власну дитину… Постійні мандрівки з Запоріжжя в Дніпро та навпаки, знайомство з новими людьми, спілкування з іншими учасниками колайдера – це незабутньо!»

 

Віталій Зюзін та Дмитро Ревенець

«Живий перформативний простір» (Дніпро)

Для Марії Кондратьєвої та Олександри Литвин робота на «Колайдері» не завжди була безпосередньо пов’язаною з їхнім власним проектом – але виявилася корисною.

«Мы хотим создать площадку для ивентов, связанных с современным танцем. Ищем всех, кто захочет быть причастным к приобретению нового чувственного опыта. И вот однажды я увидела афишу «Коллайдера» на работе и подумала: это ОНО! Если это был и не самый захватывающий опыт в моей жизни, то полезность от него – стопроцентная».

Когда каждый предлагал акцию и общим голосованием выбирались три, были выбраны другие – и мы к ним присоединились. И пусть они были не о нашем проекте – они дали опыт работы в команде. Совершенно специфический опыт! Когда ты делаешь то, что должен, потому, что на тебя рассчитывают люди, твои партнеры».

 

Марія Кондратьєва та Олександра Литвин

Олександра таким чином навіть отримала нестандартний подарунок одразу в двох сенсах:

«В день моего рождения, накануне проработав до трех ночи, мы делали «ДивоДвиж» – и это был супер-вызов: по силам, дедлайнам и пониманию того, что это мне таки надо! Я научилась делать презентахи, чем очень горжусь. Плюс навыки организации-систематизации-планирования, которые еще никому не мешали. И партнеров мы нашли для проекта – работаем! А еще мне знакомый подарил киндер, встретив на акции в парке :)»

 

Олександра Литвин

«Что было самым потрясающим? Наша неожиданная встреча с новыми возможными партнерами уже после презентации проекта по итогу «Коллайдера». Это словно огромный подарок ребенку: сначала кажется: «такого не бывает!», потом: «это мне?! за какие заслуги?», а потом прижимаешь к себе вымечтанного плюшевого медведя!

 

Я получила бесценный навык работы по плану. И нового отношения к процессу планирования. Сейчас мне это помогает. Я поняла: глобально одним действием (вроде акции или нашего проекта) мы не можем в одно мгновенье изменить мир. Но ведь можем постепенно! А пока есть смысл менять отношение ко всяким неидеальностям и неудачам. Иногда результат не очевиден, но это совсем не значит, что его нет. Вложенная энергия окупается вдвойне и втройне.

 

К примеру, сейчас мы выстраиваем коммуникацию с партнерами – а они задерживают свой ответ. Я образца «года назад» уже умерла бы от своего внутреннего «шеф, всё пропало!» А сейчас могу пребывать в формате «всё ок, ждем, будем дальше работать, идею не бросим – и когда придет ее время, всё найдётся!»

 

И да, главная находка – куча прекрасных новых людей, встреченных за эти полгода!»

 

Марія Кондратьєва

University Talks (Запоріжжя)

Вступаючи до універу, Олена Чечко й гадки не мала, що вже на першому курсі організує масштабний захід. Але зробила це! Її надихнули конференції TED – і вона вирішила створити студентську конференцію в стилі TED, з тією головною відмінністю, що більшість спікерів становитиме молодь. Великого успіху вона не очікувала, але…

«На конференцию мы пригласили 10 спикеров с абсолютно разными темами: от дизайна до нейромаркетинга. Я тогда еще ничего не умела, ничего не знала о проектном менеджменте, но у меня было дикое желание и уверенность, что все получится. И получилось! Я читала отзывы и не верила глазам…»

 

Олена Чечко

Під час проведення «Соціального колайдера» команда готувала другу конференцію. І робота над подібними заходами отримала додатковий «подих».

«Во время работы на «Коллайдере» нам дали задание буквально за неделю сделать мероприятие с бюджетом 1000 гривен. Появился азарт: это было для меня новым вызовом! Теперь у меня уже имелся опыт подготовки масштабного мероприятия за пару недель… Но после этого мероприятия я была не совсем довольна собой. Осознала свою особенность: недостаточно эффективно работаю в команде, если лидер в ней не я».

 

Олена Чечко

Тепер Олена активно готує вже третій захід. Навесні відбудеться ще одна конференція – цього разу не «про все в світі», а з певним напрямком: про помилки та їх досвід.

«Именно благодаря «Дивовижним» возникла идея сделать тематический University Talks. Я услышала рассказ о Fuck Ups Night – и это меня вдохновило!

В целом «Социальный коллайдер» изменил меня. Я поняла свои ошибки, качества, над которыми нужно работать. Даже недовольство собой дало толчок развиваться дальше.

Честно, даже не знаю, как буду без «Дивовижних». Узнав, что в ближайшее время они не будут проводить мероприятия в Запорожье, расстроилась. Но опыт, который я получила от них, никогда не забуду. Спасибо вам, «Дивовижні»! :)»

 

Олена Чечко

Залиште коментар

Будь першим хто прокоментував

avatar
wpDiscuz